Загальна характеристика

Ендогенні режими

Общие соображения о складчатых движениях

 

Рассмотренные типы складчатости приурочены к различным тектоническим условиям и к разным уровням земной коры. Глыбовая складчатость в чистом виде проявляется в наиболее спокойной обстановке глыбово-волновых колебательных движений.

Складчатость нагнетания характерна для областей, где глыбово-волновые колебательные движения имеют значительный размах, и где поэтому накопились мощные толщи осадков. Но последние должны оставаться неме-таморфизованными и среди них должны быть породы с повышенной пластичностью и низкой плотностью. Такие условия существуют в глубоких синеклизах на платформах и в передовых и межгорных прогибах орогенных зон с разрезами, содержащими соленосные свиты, а также мощные толщи пластичных глин, насыщенных водой.

Складчатость общего смятия …
с ее тремя механизмами формирования образуется в зонах высоких градиентов глыбово-волновых колебательных движений, т.е. в обстановке с этой точки Зрения более сложной, чем предыдущие два типа складчатости. Поэтому приуроченность ее к геосинклиналям является вполне закономерной. Существенно отметить, что эта складчатость развивается в верхних слоях земной коры, где происходят оплывание или соскальзываниё пачек слоев по склонам поднятий, смятие слоев под влиянием, разваливания верхних частей относительно поднятых глыб коры и раздвигание слоев внедряющимися в них глубинными диапирами.

Глубинная складчатость возникает в более глубоких слоях коры, хотя главное значение для нее имеет не столько глубина, сколько метаморфизм пород. Возникающие в связи с этой складчатостью глубинные диапиры проникают, в вышележащие нормально-осадочные толщи и вызывают в них деформации.

 

 

 

Розглядаючи основні закономірності розвитку материків можна зробити висновок, що ендогенні процеси – тектонічні, магматичні, метаморфічні проявляються у певних закономірних сполученнях між собою. При цьому підвищення або зниження інтенсивності цих процесів іде паралельно. Внутрішня єдність різних ендогенних процесів надає право говорити про наявність у історії розвитку земної кори ендогеннихрежимів. Кожний з них характеризується певними формою, масштабом і послідовністю тектонічних рухів, магматичних і метаморфічних процесів, крім того він існує на тій або іншій території протягом того або іншого періоду геологічного часу.

Виділяються особливості, які визначають різницю між ендогенними режимами.

1. Характер та ступінь проникності земної кори для магми, її рідких та газоподібних продуктів. Проникність може проявлятися у різному ступені – від досить значної і практично до повної її відсутності.

Проникність буває розсіяною і зосередженої. У першому випадку кора пронизана густим сплетенням каналів, які перетворюють земну кору у своєрідне змішання порід, що впровадилися та порід, що їх містять. У другому випадку проникність визначається рідкими розламами.

2. Тип і ступінь магматизму. Ступінь проникності кори визначає, який тип магматизма – інтрузивний або ефузивний буде проявлений. Характер проникності обумовлює також і форму магматичних тел. Ступінь і характер проникності впливають і на еволюцію складу магми. При великій розсіяній проникності тривала взаємодія магми з породами, що її вміщують буде проявлена у значному проплавлені та асиміляції, тоді як при малій і зосередженій проникності головна роль буде належати процесу диференціації.

3. Регіональний метаморфізм і гранітізація. Ці процеси, характерні для деяких ендогенних режимів. Вони важливі тим, що формують кристалічну кору. Також вони впливають і на проникність земної кори, створюючи під час її перекристалізації непроникний панцир метаморфічних порід і гранітів там, де раніше земна кора складалася з легко проникних порід. Для того щоб зламати такий панцир потрібна нові потужні тектонічні рухи. При цьому, якщо до метаморфізму існувала розсіяна проникність земної кори, вона зміниться на зосереджену проникність.

4. Ступінь контрастності брилово-хвильових коливальних рухів земної кори. Для різних ендогенних режимів властивий різний ступінь розчленованості кори на зони брилово-хвильових підняттів і занурень та різній контрастності між ними.

5. Співвідношення між підняттями і зануреннями земної кори. При одних ендогенних режимах підняття переважають над зануреннями, при інших, навпаки; панують опускання. Цей фактор визначає рельєф земної поверхні та тип осадових формацій.

6. Характер дислокацій. Різним ендогенним режимам відповідають різні типи складчастих і розривних дислокацій, а також їх різна інтенсивність. Характер дислокації підпорядковується з одного боку, регіональному метаморфізму (утворення глибинних діапірів), з іншого боку – контрастності та інтенсивності брилово-хвильових коливальних рухів.