ОСНОВНІ ЕТАПИ Й ЗАГАЛЬНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ЕВОЛЮЦІЇ СТРУКТУРИ ЗЕМНОЇ КОРИ

 

Вік Землі визначається даними ізотопної геохімії в 4,6 млрд. років, а її походження із часу робіт О. Ю. Шмидта й Г. Юри описується як процес акумуляції твердих і холодних часток з газово-пилової туманності, що оточує Сонце. Туманність ця була первинно газової, якщо не плазменной, і стала газово-пиловий у результаті конденсації, що або передувала, або протікала одночасно з ранніми фазами аккреции Землі. Сама аккреция, приведшая до утворення нашої планети, повинна була здійснюватися досить швидко (порядку 100 млн. років, по

В. С. Сафронову), супроводжуючись істотним розігрівом і частковим плавленням речовини Землі.

Спірним є питання про час утворення ядра Землі. Відповідно до однієї’ моделі – гетерогенної аккреции- формування залізо-нікелевого ядра відбулося …
одночасно з початком конденсації, за рахунок найбільш ранніх конденсатів, аналогічних земним метеоритам. І лише потім почалося «налипання» на це ядро силікатного матеріалу, з- ответствующего кам’яним метеоритам, і в останню чергу того їхнього різновиду, що називається углистыми хондри-тами; так утворилася мантія Землі.

Інша модель – гомогенної аккреции передбачає, що акумуляція матеріалу нашої планети почалася після завершення конденсації в газо-пиловій хмарі, що матеріал цей спочатку був рівномірно перемішаний у повному обсязі Землі й лише пізніше почався поділ на ядро й мантію. Допускається, що ця гравітаційно-хімічна диференціація може тривати до сучасної епохи, хоча на більше ранніх стадіях розвитку Землі повинна була протікати більш енергійно.

Вибір між цими двома моделями утворення Землі має істотне значення для геотектоніки, оскільки .більшість сучасних дослідників глибинного механізму тектогенеза приймають основним рушійним процесом диференціацію на границі ядра й мантії; модель гетерогенної аккреции в її крайній формі заперечує таку диференціацію протягом геологічної історії планети. Можливо, однак, що на початку утворилося лише внутрішнє, залізо-‘. нікелеве (без інших домішок) ядро, а зовнішнє ядро сфор- > мировалось пізніше за рахунок диференціації речовини хондри-тового складу.

Небайдужа для геотектоніки й ступінь вторинного розігріву й плавлення мантійної речовини, тому що від її залежить ступінь його первинної однорідності. Вона залежить також від максимальної величини тіл, які ввійшли до складу нашої планети; ця величина оцінюється В. С. Сафроновым у сотні кілометрів. Все це важливо для оцінки можливості спадкування сучасними неоднородностями тектоносферы її можливих первинних неоднородностей. Деякі дослідники надають такому успадкуванню велике значення й пояснюють нею, зокрема, фундаментальну диссимметрию тектоносферы- її поділ на океанське (Тихий океан) і континентальне півкулі, що вважають, таким чином, споконвічним. Інші виражають сумнів із цього приводу, думаючи, що первинна речовина мантії бути більш однородно перемішаним і до того ж перетерпіло подальшу гомогенізацію при своєму розігріві й частковому плавленні.