Короткі відомості з історії бурових робіт

Буріння своїми коренями йде в глибоку стародавність, аж до пізнього палеоліту і неоліту (13–7 тисячоріччя до н.е.). По суті, будь-який процес створення отворів у гірській породі може кваліфікуватися як буріння. Найраніше просвердлені предмети з каменю зустрічаються в знахідках з верхнього палеоліту.

Зародження власне буріння, тобто одержання глибокого отвору в надрах землі, зазвичай відносять до VІ–ІІІ ст. до н.е. на території Китаю. Свердловини бурилися без обертання, інструмент для руйнування породи підвішувався на канаті та заглиблювався за рахунок удару.

Філософ Конфуцій за 600 років до н.е. вже повідомляв про китайські свердловини глибиною до 500 м. Свердловини бурилися для видобутку соляних розчинів і питної води. Іноді разом з ними одержували газ і навіть нафту.


Винахід китайців зі сторіччями майже не змінювався. Французи Г. Імберт і А. Гумбольдт, які побували в Китаї на початку ХІХ ст., описували китайський метод буріння таким, яким він був близько 2,5 тис. років тому.

Перші рукописні згадування про соляні промисли в районах Усолья, Солі-Камська і Балахни (Росія)відносяться до 1332–1370 рр., але буріння почалося набагато раніше. Діаметр соляних свердловин був близько метра, а глибина – понад 100 м. Труби виготовлялися з дерева. Металеві труби з’явилися в бурінні тільки в ХІХ сторіччі.

Відомий один з перших рукописних посібників з буріння свердловин, датований ХVІ ст. Він називався "Роспись, как зачать делать новая труба на новом месте". У ньому описана досить розвинута технологія буріння того часу.

Перша свердловина на нафту ударним способом була пробурена полковником А.Н. Новосельцовим у 1835 році на р. Кубань у Краснодарському краї.

Початок обертального колонкового алмазного буріння відносять до 1862 року, коли швейцарський годинникар Лешо запропонував застосувати алмази для буріння гірських порід при проходці залізничного тунелю Мон-Сени в Альпах. З метою економії він розташував алмази на кільцевому корпусі коронки.

У 1887 році шведський інженер Креліус створив буровий верстат для обертального буріння, що отримав надалі широке застосування.

У 1914 році німецький інженер Ломан одержав твердий сплав воломіт (литий карбід вольфраму), який знайшов застосування в бурінні. У нашій країні колонкове буріння твердими сплавами стало впроваджуватися з 1928 року, після випуску твердого сплаву побідит.

У ХІХ і на початку ХХ ст. буріння, в основному, здійснювалося вручну, тільки на нафту бурили свердловини ударним способом. З 1922–1923 рр. буріння на нафту почали переводити з ударного способу на більш ефективний – обертальний (роторний) із промиванням свердловини глинистим розчином.