Фізична природа забарвлення речовини. Основні та додаткові кольори.

Хромофорна теорія, відповідно до якої за колір органічних сполук відповідні групи атомів, які містять кратні зв’язки( —N=N—, —N=O). Істина будова барвників описується не класичною структурною формулою, а відповідає деякому проміжному стану, названому пізніше мезомерним. Для цього стану характерна делокалізація зв’язків і зарядів атомів в молекулі. Особливо легко така делокалізація відбувається в молекулах, що містять систему спряжених зв’язків в комбінації з розташованими на її кінцях електронодонорними й електроноакцепторними групами. Ця комбінація, характерна практично для усіх типів барвників, обумовлює як легкість поляризації молекул (внаслідок зміщення π-електронів по ланцюгу спряження), так і переходу молекул у збуджений стан. Перше визначає інтенсивність поглинання світла, друге — глибину забарвлення речовини. Спектральні кольори – монохроматичні світлові промені, додаткові кольори, які виникають в …
зоровому апараті, якщо з білого променя вилучається (поглинається) будь-який з спектральних кольорів. Біле тіло практично цілком відбиває промені усієї видимої частки спектра, чорне — цілком поглинає їх, сіре — поглинає усе промені приблизно однаково, але не повністю, кольорове — вибірково поглинає деякі з них.

λ, нм Спектральній колір Додатковий колір
400-435 Фіолетовий Зеленувато-жовтий
435-480 Синій Жовтий